Оформлення заповіту

oformlennya-zapovitu

Консультує Наталія ПІДДУБНА,

керівник громадської приймальні Чернігівського

громадського комітету захисту прав людини

На жаль, таке життя, колись воно закінчується… А майно, яке знаходилось у Вашій власності, залишається, і якщо Ви б хотіли, щоб після Вашої смерті воно дісталось певній особі чи особам, тоді ця стаття саме для Вас. На сьогодні така можливість прямо передбачена в чинному цивільному законодавстві України.

Цивільним кодексом України визначено, що спадкування здійснюється двома способами: за законом і за заповітом. І якщо в спадкуванням за законом в порядку черговості все більш менш зрозуміло, то з спадкуванням за заповітом не все так просто.

Кожна дієздатна особа може за життя визначити долю належного їй майна на випадок смерті. Таке розпорядження, зроблене у встановленій законом формі, називається заповітом.

За юридичною природою заповіт — односторонній правочин. У цьому правочині набуває вираження волевиявлення тільки однієї особи – заповідача. Внаслідок такого одностороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, згаданих у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. Додатково хочеться нагадати про те, що як при спадкуванні за законом, так і при спадкуванні за заповітом до спадкоємців переходять не лише права, які пов’язані із спадковим майном, але й обов’язки. Тобто, наприклад, при спадкуванні квартири, яка перебуває в кредиті спадкується не лише право власності на цю квартиру, але й обов’язок сплатити кредит за квартиру. У зв’язку з цим законом передбачене право спадкоємця на відмову від спадщини, при чому не допускається часткова відмова від спадщини — допускається лише повна відмова від спадщини. Іншими словами Ви можете успадкувати разом з правами, які належали спадкодавцю і його обов’язки перед іншими особами. Тому перш ніж складати заповіт чи приймати спадщину, подумайте про це і добре зважте всі «за» і «проти».

Успадкувати можна усі права та обов’язки, що належали померлій особі на момент відкриття   спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Водночас не можна успадкувати права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою, зокрема:

  1. Особисті немайнові права.
  2. Право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не  встановлено  законом  або  їх установчими документами.
  3. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
  4. Права на аліменти,  пенсію,  допомогу  або  інші  виплати,  встановлені законом.
  5. Права  та  обов’язки  особи  як  кредитора  або  боржника, якщо вони нерозривно зв’язані із особою боржника чи кредитора.

Цивільним кодексом України до заповіту встановлено відповідні вимоги, зокрема:

  • заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;
  • заповіт повинен бути складений у формі, визначеній законом;
  • зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства.

Заповіт укладається в письмовій формі з обов’язковим зазначенням місця і часу його укладення. Він має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Вчинення заповіту через представника не допускається. Нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Необхідно пам’ятати, що в населеному пункті, де немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пам’ятайте також, що оформлення заповіту буде коштувати набагато дешевше у державного нотаріуса або сільській раді, аніж в приватного, і при цьому юридичну силу заповіт матиме однакову. Однак, що стосується оформлення заповіту в сільській раді, необхідно пам’ятати, що посадові особи сільської ради не завжди мають юридичну освіту, а тому доцільним є посвідчення заповіту в сільській раді тоді, коли сам заповіт складається із одного або двох пунктів. У разі коли майна у вас багато, а родичів, бажаючих отримати це майно ще більше – краще піти до нотаріуса.

Окрім того, заповіт в окремих випадках може бути посвідчений:

  • заповіт особи, яка перебуває в лікарні чи іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником;
  • заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, — капітаном цього судна;
  • заповіт особи, яка перебуває в пошуковій або іншій експедиції, – начальником цієї експедиції;
  • заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації, з’єднань, установ тощо, де немає нотаріусів, також заповіт члена його сім’ї — командиром (начальником) цих частини. з’єднання, установи тощо;
  • заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, — начальником такої установи;
  • заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, — начальником слідчого ізолятора.

Слід зазначити, що перелічені вище заповіти обов’язково посвідчуються при свідках та прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути лише особи з повною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. До тексту заповіту обов’язково заносять відомості про особу свідків.

Свідками не можуть бути:

  • нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
  • спадкоємці за заповітом та члени сім’ї і родичі спадкоємців за заповітом;
  • свідки, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Слід пам’ятати, що, якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням заповіт може підписати інша особа, при цьому робиться позначка про причини, через які спадкодавець не може зробити підпис власноруч. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Зміст заповіту повинен бути складений так, щоб розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Коли заповіт складено на користь кількох осіб, спадкодавець має право зазначити в ньому, в якій частці кожному зі спадкоємців він призначає майно. При визначенні майна не в рівних частках вони вказуються в арифметичних частках або в процентах.

До заповіту можуть бути включені розпорядження також немайнового характеру (про порядок проведення поховання, бажання призначити опіку та інші розпорядження, які не суперечать Закону).

Також Законом передбачений заповіт з умовою, тобто заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою. Такою умовою може бути, наприклад: здобуття освіти, одруження, народження дитини тощо. Умова, яка зазначена в заповіті, не може суперечити закону та моральним засадам суспільства.

В заповіті може бути підпризначений спадкоємець, тобто, укладаючи заповіт, Ви маєте право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, або ж у разі відсутності умов, визначених у заповіті, про які йшлося вище.

До речі, про усунення від права на спадкування. Не мають права на спадкування:

  • особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;
  • особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;
  • за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тлумачення заповіту може бути здійснено після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору тлумачення заповіту провадиться судом.

Нотаріус, посадова особа, яка засвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості стосовно факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Заповідач може скласти секретний заповіт, який подається в заклеєному конверті нотаріусу з підписом заповідача на конверті. У цьому разі нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, який опечатує. Після одержання інформації про відкриття спадщини нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів спадкодавця. У присутності цих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверти, у яких зберігався заповіт, і оголошує заповіт. Про проголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. До протоколу записують весь зміст заповіту.

Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Цим заповітом призначаються спадкоємці об’єктів спільної сумісної власності подружжя. У разі складення подружжям спільного заповіту частка у спільній сумісній власності після одного з подружжя переходить до того, хто його пережив. У разі смерті останнього з подружжя спадщина переходить до осіб, зазначених ним у заповіті.

За життя обох з подружжя кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту, така відмова посвідчується нотаріально. У разі смерті першого з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті.

І пам’ятайте, що  заповідач може у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, у якій він йому суперечить. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, визнається недійсним, то відновлюється чинність попереднього заповіту. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни та доповнення. Скасування заповіту, внесення до нього змін та доповнень проводяться заповідачем особисто.

І на сам кінець: живіть довго та щасливо!

0 Мнений

Анна Борзенкова

Оставить ваше мнение